Огляд Scorn. Картини Гігера ожили

Scorn довго була у розробці – з 2014 року гравців годували трейлерами та деталями продукту. На радість фанатів гротеску, біомеханіки та боді-хорору, сербська студія Ebb Software таки випустила проект. Чи коштував Scorn очікування? Залежить від того, що саме ви чекали.

Як стверджує геймдиректор Scorn, Любомир Пеклар, джерелами натхнення для проекту стали роботи легендарного швейцарського художника Ганса Гігера — творця інопланетного монстра з кінострічки «Чужий» і «фантастичний реалізм», в якому працював художник.

У дизайні та естетиці гри також помітні роботи польського фотографа та художника Здзіслава Бексіньського, який спеціалізувався на похмурому сюрреалізмі. Пан Бексіньський не такий відомий як Гігер, але ігрове співтовариство могло спостерігати натхненний його творчістю дизайн у хорорі The Medium, розробленому польською студією Bloober Team.

Були й інші діячі кіно та мистецтва, роботами яких надихалася команда Ebb Software — Кроненберг, Лінч і навіть Лавкрафт, — але сліди їхньої праці будуть помітні лише досвідченим гравцям.

Ми беремо на себе роль безіменного і мовчазного протагоніста, який прокидається в жахливому світі, який повільно гине. Scorn не ставить жодних цілей перед гравцем, не завалює текстом, не змушує дивитися сюжетні ролики і навіть не підказує, куди йти і що робити. Усвідомлення та розуміння приходить саме, у міру вивчення біомеханічних споруд, взаємодії з механізмами та вирішення нечисленних головоломок.

Експозиція — сильна сторона Scorn, яка робить проект Ebb Software схожим на картини Гігера, що ожили. Топаючи по вимазаним слизом коридорам, які ніби пульсують у такт згасаючому серцю, прихованому в надрах цієї планети, зупиняєшся і думаєш: «Треба клацнути черговий скріншот».

Хоча єдиний стиль простежується між локаціями, назвати їх однаковими не вийде. Одні коридори нагадують дослідницький комплекс з науковими терміналами, а інші переносять у нутро якогось велетенського монстра, заповнене міазмами. Гравець навіть потрапляє до храму, на стінах якого зображені сцени розпусти та огидні хтонічні істоти, що вплинули на розвиток цієї цивілізації.

Світ гри сповнений метафор та алегорій, а основною темою, що вгадується майже скрізь, став замкнутий цикл життя та смерті. Мутації, метаморфози, розкладання, переродження – у всьому цьому є Scorn. Кінцівка легко змусить сидіти зі скляними очима, що наливаються сльозами.

Коли велика цивілізація, що жила на цій планеті, стала жертвою жахливої зарази. Хвороба вразила як населення, так і самі будівлі. Покладаючись на біомеханіку, жителі не могли передбачити, що пристрої вразить скверна. Все вмирає і чахне, а осередки пухлини, що вразила оточення, ревно оберігають огидні паразити, що вступили з нею в якусь подобу симбіотичного зв’язку.

Подорож по комплексам та вивчення механізмів, про призначення та природу яких можна лише здогадуватись, часом переривається необхідністю вирішувати головоломки. Якщо в інших схожих іграх потрібно смикати за важелі і шукати шестірні, то в Scorn протагоніста доведеться пхати пальці і руки в отвори, що сочаються слизом, гладити м’ясисті опуклості або активувати генератори, що віддалено нагадують чоловіче єство. Це супроводжується великою різноманітністю чвакаючих і скрипучих звуків, а якісь механізми хрумтять як коліна діда, що різко встав з дивану після тривалого перегляду кримінального серіалу.

Головоломки не можна назвати складними, скоріше стомлюючими, оскільки рішення кожної з них протікає в кілька етапів пошуку чергового елемента. Вирішили пазл з пластинами, що обертаються, для подачі енергії на термінал? Ідіть далі вирішувати цю ж головоломку, але на іншому поверсі та з великим числом рухомих елементів.

До недоліків гри також належить і механіка стрілянини. Scorn не позиціонувалася розробниками як шутер, але якщо вже в грі є пістолет, дробовик і гранатомет, то чекаєш, що стрілянина буде реалізована хоча б непогано. Іноді від ворогів краще втекти, аніж витрачати на них нечисленні патрони, які можуть не вразити цілі. На крайній випадок їх можна затикати до смерті пневматичним дрином, що нагадує інструмент для забою худоби. До речі, цей дрин також використовується для взаємодії з деякими механізмами.

Варто визнати, що з погляду дизайну зброя виглядає приголомшливо – вона стає частиною головного героя, а в процесі перезаряджання патрони не заряджаються, а вживлюються в нього.

У технічному плані Scorn ідеальна. Рішення розробників відмовитися від виходу гри на Xbox One, що вже застаріла, пішло проекту тільки на користь. На Xbox Series X Scorn тримає 60 кадрів на секунду, і лише кілька разів, наприкінці, помітно знижує це значення.

До нас також потрапила версія для Steam Deck, яка чудово оптимізована для портативного пристрою Valve. Консоль тримає 60 кадрів за секунду навіть у найбагатших на спецефекти та події сцени, з налаштуваннями, викрученими на «Ультра». Щоправда, акумулятор згоряє в нуль за півтори години.

Підсумуємо

Проблемна механіка стрілянини, простенькі головоломки та коротка тривалість з лишком компенсуються фантастичним візуальним стилем та звуковим оформленням. Scorn – це унікальна гра, проходження якої хочеться розтягувати до нескінченності, намагаючись дізнатися таємниці цього агонізуючого світу, що гине.